Цей пост про світ, про людей, які живуть в ньому і про наш спосіб мислення, як завжди.

Знаєте, раніше, коли я був ще малим хлопчиком то думав, що десь там далеко в інших країнах, наприклад США або Європі – зовсім інші люди, і коли я поїду туди, то нікого не буду знати і мене ніхто не буде знати.

Я думав, що в чужій країні важко знайти людей, з якими можна поговорити і подружитися. Я уявляв, що знайду там якихось українців і буду з ними спілкуватися. Весь світ представлявся для мене чужою і незвіданою місцевістю, яку мало кому під силу покорити.

І тільки Україну я вважав своєю домівкою. Рідним домом, де мене приймуть таким як я є, допоможуть в біді і не залишать одного.

Але час ішов і я змінювався. В 7 років я переїхав з Ужгорода у Львів і вчився там 5 років. Далі були швидкі але круті 2 роки в Москві, де я вчився в 6-7 класах. Потім я повернувся в Ужгород, і через 4 роки закінчив 11 клас. Після чого поступив в Словакії і переїхав сюди, де і провів останній рік.

Приблизно раз в місяць я їжджу додому на пару днів, навідати родину і назад. Останнім часом багато подорожую, то в Хорватію, то в Братіславу, то у Львів.

Постійна зміна середовища і місцезнаходження дала зрозуміти мені одну думку:

Ми всі люди на землі. Всі одинакові.

І поки я можу зустріти когось і мати з ним спільну мову (дякую, англійська) то я не буду почувати себе самотнім ні в одному куточку планети.

Тепер куди б я не приїхав і кого не зустрів – я почуваюся комфортно. В поїзді, в автобусі, на вулиці в центрі міста – знайти співрозмовника простіше, ніж я думав.

Всі ці розмежування на білих/чорних, азіатів/європейців, здорових/інвалідів, багатих/бідних, “освічених”/не освічених – все це рамки і ярлики, які ми ж самі і створюємо! Всі люди є і будуть залишатися людьми.

А поки ми люди – ми єдині.

Тому-то і легко заводити знайомства, тому я і почуваюся комфортно в будь-якій країні, в любому середовищі: бо я знаходжусь серед таких самих як і я. Світ дійсно набагато тісніший, а значить більш об’єднаний ніж ми можемо собі уявляти. Особливо в нашу, цифрову епоху.

Тому тепер, коли я їду в інше місто або країну я не боюся. Я знаю, що і там знайду собі місце, знайду людей. Знайду друзів.

Ви можете замовити розробку сайту (клікайте на фото):